Історія з моєї шкільної практики або що учням пропонують замість булочки з родзинками

Історія вчительки хімії та віртуальної лабораторії

У 2002-2003 році я, вчителька хімії, наткнулась в мережі на розробку канадських педагогів: "Віртуальна хімічна лабораторія".

Вона створена не в об'ємному - 3D, а в схематичному, примітивному 2-D виконанні. І це їй не шкодить, тому що це - повноцінний конструктор лабораторних робіт, який має набір посуду, вміє нагрівати, переганяти рідину, мішати вміст колби та багато інших приладів і можливостей.

З цього всього обладнання, в програмі можна зробити всі лабораторні роботи  шкільного курсу хімії і, навіть, більше (додати питання, написати хід роботи та теоретичне обґрунтування роботи).

Купивши цю програму,
я переклала її з англійської на українську мову і почала використовувати на уроках хімії.  Попередньо домовилася про проведення лабораторних робіт з хімії (!) в кабінеті інформатики.  Слід відмітити, що ці уроки були в позаурочний час, часто після 7 або 8 уроку та в суботу, але їх відвідували всі, без виключення, учні класів. Добровільно.


Я створювала в цьому конструкторі всі лабораторні роботи з програми з хімії та "вставляла" в них тести, контрольні питання і теоретичний матеріал.

Результати робіт учні здавали на дискетах, оскільки програма зберігала все, що учень робив.


Потім (за наявності реактивів) ми робили все це в класі з реальними реактивами.

Результат? Якщо раніше я спостерігала, що суть хімічних процесів з 90 учнів (паралель), в кращому випадку, розуміло 5-6 чоловік, то за такої підтримки - їх стало більше 30!

Це був перший і єдиний мій випуск,  в якому стало 12 фармацевтів та 4 харчовика (професії, де профільний предмет - хімія).

 

Чи варто робити віртуальні лабораторії?

На засіданні Елітного клубу вчителів 16 серпня, була цікава зустріч із розробником 3D наочностей - Миколою Паращенко. Логічно було підняте питання створення віртуальних хімічних та фізичних лабораторій, в якості наочності.

Багато моїх колег, науковців - педагогів, фахівців з предметів (хімії та фізики) та методики викладання цих предметів, рішуче проти створення та застосування віртуальних лабораторій.

Аргументи проти віртуальних лабораторій є вагомими і не змінювалися вже останні 10 років, скільки я займаюся цим питанням. Головний аргумент - учень має все зробити власними руками, щоб відчути явище чи реакцію, понюхати, побачити, відчути звук, температуру тощо.

Ці аргументи не витримують аргументів тих, хто за віртуальну лабораторію.

Аргументи "за"

1. Перш, ніж зробити дослід власними руками, учень повинен зрозуміти те, що він робитиме. Нема нічого кращого, ніж віртуальна лабораторія для цього.
І для розуміння процесу не потрібно красивої графіки. Достатньо символічних 2D малюнків.

2. В школах крім вчителя хімії (фізики), в кабінеті більше немає нікого. Якщо вчитель показує досліди сам, йому дуже потрібна допомога лаборанта, який би подав, підтримав, запалив тощо. Якщо досліди виконує 30 недосвідчених  учнів, в яких ще в голові немає навіть розуміння того, що він робить - то потрібно, як найменше 3-5 лаборантів.

3. В школах вже давно виснажилися всі підсобки фізики та хімії, нема ані приладів, ані хімічного посуду, ані фізичних приладів.
Отже, навіть, якщо б був час у вчителя все це підготувати та налаштувати, просто нема на чому все це робити.

Поки поборники натурального ратують за те, щоб учень власноруч зробив дослід, учні вивчають фізику та хімію взагалі без ніяких дослідів.

Викладати хімію та фізику без ніяких (ані натуральних ані віртуальних) дослідів - це як замість булочки з родзинками, пропонується прочитати рецепт її приготування і без картинок.

Хмарні технології для навчання крок за кроком (+сертифікат) тут

Готуємося до атестації Гарантована категорія