30 січня 2014

Крадіжки та шахрайство - задачка для освітян



Щойно в Фейсбуку прочитала дуже болісне для мене: 

 вихід нової книги педагогів-колег про сервіси Гугл. Посібник для педагогів.  Новина дуже хороша.

А болісне було те, що автор посту радісно очікує на появу піратської копії, щоб забрати її безкоштовно, мотивуючи тим, що ділитися треба безкоштовно, а заробляти - це "не на мені".

Болісне, бо людина, навіть не ховається і не вважає це не правильним, готова відстоювати таке переконання.

Я ж часто стикаюся з цим.
Мої матеріали використовують, "забувши" вказати джерело, причому, це роблять переважно ті, хто не заплатив за інтелектуальний продукт ні копійчини.

Буквально вчора, по телефону, розмовляла з колегою - директором школи. Вона розказала те саме. Що всім все роздаєш, показуєш, люди залюбки беруть, а потім видають за своє.
Якщо не маємо звички платити за інтелектуальний продукт ми - освітяни - то як же ми навчимо цьому учнів?

Плагіат процвітає на всіх рівнях. Вчителі качають не свої статті - видають за свої. Студенти качають дипломи та реферати - видають за свої. Учні качають твори та реферати - видають за свої.

А що таке плагіат, за великим рахунком? 

 Це крадіжка та шахрайство. Саме так, безапеляційно.
І обидві кримінальні статті.

Крадіжка продукту, за причиною: не хочу платити, щоб не збагатився колега - взагалі дуже цінично виглядає.
До речі, бачили хоч одного, хто збагатився на виданні книжок чи викладанні в Україні?

Шахрайство - видання чужого за своє. Це саме є і списування, що в нас злочином навіть не вважається. Не шахрайство? Доведіть! 

Цікаво, що зовсім інакше поводяться ті, хто заплатив за інтелектуальний продукт хоча б щось. Хоча б своїм часом чи маленькою сумою.
Як не дивно - починають цінити те, за що заплатили.
І автора поважати. 

Зовсім інакше поводяться, якщо вкрав.
Автора - точно не поважатиме, бо як можна поважати "лоха", в якого вкрав тільки тому, що той настільки обнаглів, що просить нещасні 68 грн. за свою книгу?

Сам продукт - нещадно критикуватиме і навряд використає. Навіть сумнівно, що прочитає.

Наслідки: Творчі українці - за кордоном

 Ніхто не пов'язує ці речі, але саме тому в нас немає якісних інтелектуальних продуктів. Музиканти творять за кордоном, де люди платять за концерт, спектакль чи диск.
Андрухович (улюблений письменник) видається за кордоном усіма можливими мовами, окрім української. Хіба тільки він?

Стидно, що суспільство дожилося, що біля нього чемні люди нічого цінного (інтелектуального ) залишити не можуть - вкрадуть.

 Моїм першим мотивом вивчити польську мову, було те, що сучасні найкращі українські автори видаються в Польщі.
Чому видаються в сусідній країні, іноземною мовою? Тому що не патріоти? Запроданці? Ні, бо пишуть про Україну.
Просто автору треба їсти і спати. тоді він буде писати.

Чекаємо якісних програмних навчальних продуктів?

 Якщо освітяни, вчителі, спочатку крадуть, потім відстоюють своє право на крадіжку - то зізнайтеся нарешті,  що годі чекати якісних цифрових продуктів для навчання.  бо нема кому платити за це - всі чекають як вкрасти ("скачать бесплатно" - найпопулярніший вислів в пошукових запитах).


В одному з магазинів, де я купляю диски та аудіокниги (вони мене не розоряють своєю вартістю в 25-40 грн), на мене дивилися як на хвору навіть продавці, коли я кажу:  "Хочу підтримати автора, щоб писав (співав) ще"

Чи були у вас такі випадки, колеги? 

Напишіть в коментарі:
Чи були випадки, коли брали Ваші наробки та використовували їх, не спитавши вас і не назвавши джерело?
Чи ви погоджуєтеся з тим, що вам не гоже на цьому збагачуватися - Ви зобов'язані цим ділитися безкоштовно.








2 коментарі:

Людмила сказав...

О, в моїй школі завуч та директор підписують себе в співавтори прогрм, які склав вчитель і навіть не ставлять до відома самого вчителя!!! А коли я попросила про це, так про мою програму "забули"...А ви говорите про книжки...Дуже шкода, що все починається з "голови"...(у випадку моєї школи)

Olena сказав...

Насправді все починається знизу, потім доходить до голови.
Якщо людина мовчить на злочин проти неї - це мовчазна згода.
З іншого боку -0 безкарність - спонукає до ще більших злочинів,які поступово входять в систему.
І якщо раптово хтось починає виступати проти такої системи - логічно сприймається як бунтівник.