Навчання для вчителів. Підвищення кваліфікації вчителів. Післядипломна освіта. Неперервна освіта. Яка вона має бути? Тут є декілька простих запитань, які у мене пов'язані з питанням навчання вчителів.
1. Хто повинен вчити
2. Чому треба вчитися вчителю (зміст)
3. Де вчитися і коли?
4. Хто має оплачувати навчання вчителів?
Хто повинен вчити?
Це просто: все залежить від мети:
Якщо хочеться побільше знань (теоретичних. не потрібних) -то в університети, іти в магістратуру, на курси тощо
Якщо знань хочеться практичних - то в місця, де діляться досвідом досвідчені колеги (які відомі практикою, а не дипломами) і там, де навчання відбувається суто через практичні впровадження.
Чому треба вчитися? (зміст навчання)
Це теж просто. Згадаємо, що ми - сфера надання послуг. Освітніх, важливих, але послуг. І послуги треба надавати такі, які потрібні споживачу, а не нам - тим.хто їх надає. Для визначення змісту підвищення кваліфікації, виходимо з учнів. В одному з київських кафе я спостерігала за смішною ситуацією , дві дівчини, не відриваючись від своїх Айфонів, пили каву і заїдали її різними тістечками, так само не відриваючись від моніторів , запитували одна в одної чи смачне тістечко… Мені так хотілося спитати у них чи не заважають вони одна одній. А потім нарікають, що не можуть познайомитися з юнаком...
Треба вчитися тому, що потребують учні (а не нам так здається).
А учні потребують технологій.
Раз так, то треба переносити навчальний контент їм в Айфони, щоб вони могли відкрити не тільки відео-приколи, а й навчальні презентації і відео.
Останнє зізнання Міністерства Освіти і науки: третина вчителів не вміють включати комп'ютер. Така разюча відмінність в компетенціях вчителів та учнів приречена на непорозуміння і, як наслідок, відторгнення учнями вчителів. Що вже і відбувається.
Це найбільша прогалина в компетентності вчителів. Чому не бити саме в неї?
Де вчитися і коли?
Якщо вчитися практично, вчитися впроваджуванням - то вчитися тільки на робочому місці, щоб знання набули практичних навичок.Ніщо так не вчить, як швидке застосування в практику.
Навчання має бути дистанційним, або вечірнім, із негайним впровадженням.
Хто має оплачувати навчання вчителів?
Болюче питання.Я за те, щоб повністю звільнити платників податків від оплати навчання вчителів.
Вчитель за свої нові вміння та навички має заплатити власні гроші.
Поясню:
При загальній інфантильності та деградації вітчизняної роздутої системи післядипломної освіти, це навчання є відірваним від практики, забирає вчителя від роботи і - головне - абсолютно не вмотивоване.
Якщо людина не вмотивована на навчання, якщо до змісту є великі питання щодо їх актуальності і практичності - то чому платники податків це мають оплачувати?
Вчитель має сам вибрати курси і тренінги (як в цивілізованих країнах робиться), можливо вибрати коуча. Вчитель повинен вкладати ресурси (час і гроші) в свою компетентність сам, тоді і відповідальність і вмотивованість, а отже - результативність - буде високою.
Якщо людина самостійно, зі свого гаманця платить за своє навчання - він буде відповідально ставитися до того, що купляє. Він не буде платити за непотріб. А така відповідальність, як найменше, змусить вникнути в зміст курсів і вибрати важливе, спланувати своє навчання та навчитися планувати свій час, навчаючись без відриву від роботи.
Передбачаю багато негативних коментарів тих, хто і досі вважає, що держава (а насправді платники податків, якими є переважно батьки) повинна подбати про їхній особистісний та професійний ріст, не прикладаючи власних зусиль:
"Хочете, щоб я вчився - звільніть мене від роботи на цей час (зі збереженням зарплати), заплатіть викладачам і адміністрації та за комунальні в інституті та заплатіть мені за проживання і харчування, поки я вчуся".
Поки батьки не задаються питанням - чому вони все це оплачують. Але зададуть, питання часу.
Немає коментарів:
Дописати коментар