Історія вчительки хімії та віртуальної лабораторії
У 2002-2003 році я, вчителька хімії, наткнулась в мережі на розробку канадських педагогів: "Віртуальна хімічна лабораторія".
Вона створена не в об'ємному - 3D, а в схематичному, примітивному 2-D виконанні. І це їй не шкодить, тому що це - повноцінний конструктор лабораторних робіт, який має набір посуду, вміє нагрівати, переганяти рідину, мішати вміст колби та багато інших приладів і можливостей.
З цього всього обладнання, в програмі можна зробити всі лабораторні роботи шкільного курсу хімії і, навіть, більше (додати питання, написати хід роботи та теоретичне обґрунтування роботи).
Купивши цю програму, я переклала її з англійської на українську мову і почала використовувати на уроках хімії. Попередньо домовилася про проведення лабораторних робіт з хімії (!) в кабінеті інформатики. Слід відмітити, що ці уроки були в позаурочний час, часто після 7 або 8 уроку та в суботу, але їх відвідували всі, без виключення, учні класів. Добровільно.
Я створювала в цьому конструкторі всі лабораторні роботи з програми з хімії та "вставляла" в них тести, контрольні питання і теоретичний матеріал.
Результати робіт учні здавали на дискетах, оскільки програма зберігала все, що учень робив.
Потім (за наявності реактивів) ми робили все це в класі з реальними реактивами.
Результат? Якщо раніше я спостерігала, що суть хімічних процесів з 90 учнів (паралель), в кращому випадку, розуміло 5-6 чоловік, то за такої підтримки - їх стало більше 30!
Це був перший і єдиний мій випуск, в якому стало 12 фармацевтів та 4 харчовика (професії, де профільний предмет - хімія).
Чи варто робити віртуальні лабораторії?
На засіданні Елітного клубу вчителів 16 серпня, була цікава зустріч із розробником 3D наочностей - Миколою Паращенко. Логічно було підняте питання створення віртуальних хімічних та фізичних лабораторій, в якості наочності.
Багато моїх колег, науковців - педагогів, фахівців з предметів (хімії та фізики) та методики викладання цих предметів, рішуче проти створення та застосування віртуальних лабораторій.
Аргументи проти віртуальних лабораторій є вагомими і не змінювалися вже останні 10 років, скільки я займаюся цим питанням. Головний аргумент - учень має все зробити власними руками, щоб відчути явище чи реакцію, понюхати, побачити, відчути звук, температуру тощо.
Ці аргументи не витримують аргументів тих, хто за віртуальну лабораторію.
Аргументи "за"
1. Перш, ніж зробити дослід власними руками, учень повинен зрозуміти те, що він робитиме. Нема нічого кращого, ніж віртуальна лабораторія для цього.
І для розуміння процесу не потрібно красивої графіки. Достатньо символічних 2D малюнків.2. В школах крім вчителя хімії (фізики), в кабінеті більше немає нікого. Якщо вчитель показує досліди сам, йому дуже потрібна допомога лаборанта, який би подав, підтримав, запалив тощо. Якщо досліди виконує 30 недосвідчених учнів, в яких ще в голові немає навіть розуміння того, що він робить - то потрібно, як найменше 3-5 лаборантів.
3. В школах вже давно виснажилися всі підсобки фізики та хімії, нема ані приладів, ані хімічного посуду, ані фізичних приладів.
Отже, навіть, якщо б був час у вчителя все це підготувати та налаштувати, просто нема на чому все це робити.
Поки поборники натурального ратують за те, щоб учень власноруч зробив дослід, учні вивчають фізику та хімію взагалі без ніяких дослідів.
Викладати хімію та фізику без ніяких (ані натуральних ані віртуальних) дослідів - це як замість булочки з родзинками, пропонується прочитати рецепт її приготування і без картинок.
Хмарні технології для навчання крок за кроком (+сертифікат) тут
7 коментарів:
Ну не все так плохо в Украине. Конечно не благодаря, а вопреки чиновникам появляются разработки виртуальных лабораторий. Вот тут можно ознакомиться http://www.znanius.com/4447.html и использовать на занятиях
Дякую за посилання :)
Не погано з розробками. Погано із використанням.
Немає застосування.
І в якості відмовки вчителі кажуть про те, що треба не віртуальну лабораторію, а справжню. Натомість немає ніякої.
Я слышала о тех мультимедийных учебника, что скинул Сергей.
Как мне кажется отличный выход для современной ситуации в школах и пту. И этот наш аналог ничем не хуже канадского, а еще и более адаптирован под нас, и даже имеет грифы министерства
Ще раз.
Стаття не про програми.
Куплена мною в 2002 році канадська програма наведена для прикладу. Не думаю, що Ви не розумієте про що стаття. Стаття про небажання вчителями використовувати будь-яку програму.
Полностью согласен про нежелание большинства учителей использовать любое новшество и тем более с ИКТ. О причинах вспоминать не хочется, но вероятно без их анализа сдвинуть "воз" будет не возможно.
Так, на жаль, значна кількість учителів не хоче працювати з такими програмами (мотивуючи, що нема технічної можливості). І це погано!
Але я вважаю, що і нам з Вами - прихильникам застосування технологій у навчанні - не слід відкидати застосування реального експерименту! Я вважаю, що тільки гармонійне поєднання реального і віртуального дослідів допоможе у навчанні (До речі, і Ви самі, шановна п.Олено, про це написали, розповівши, що після віртуальної лабораторії діти краще розуміли реальні експерименти).
Ну а вчителів ми з Вами будемо переконувати застосувувати можливості ІКТ у навчанні! :))
Давайте ещё примим во внимание что школьные лаборатории исходили из того что можно показывать без особого риска и бюджета. А через тренажёр можно провести опыт, например, с ядерным реактором!
Дописати коментар